Приточно-витяжні установки. Складники обладнання. Фільтрація повітря. Переваги.

Вентиляція – це процес заміни відпрацьованого повітря у приміщенні, яке насичене вуглекислим газом, на свіже. Вентиляція буває:

- природна (провітрювання);

- механічна (примусовий обмін повітря за допомогою спеціалізованого обладнання).

Переваги використання у побуті спеціального обладнання для подачі свіжого повітря (припливно-витяжних установок):

1. 24 години на добу – свіжість, комфортний сон, немає неприємних запахів і затхлого повітря.
2. Тиша. Далеко не кожна людина живе у приватному будинку та проблема відкритих квартирних вікон у літній період, особливо вночі, знайома кожному.
Припливно-витяжні установки побутового призначення мають дуже просту конструкцію, яка складається з корпусу, двох вентиляторів (припливний та витяжний), рекуператора та системи фільтрації.

Рекуператор – це пристрій, за допомогою якого тепло, яке знаходиться у приміщенні (відпрацьоване тепле повітря), передається свіжому повітрю, яке надходить у приміщення, тим самим воно дозволяє заощаджувати на нагріванні повітря до 90 %! енергії на роботу вентиляційного обладнання у зимовий період. Рекуператор ще називають теплоутилізатором.

Види рекуператорів:

- пластинчасті;

- роторні;

- гліколеві.

Роторні та гліколеві рекуператори не зустрічаються у побутових вентиляційних установках.

Роторний рекуператор – це «колесо», що містить всередині безліч дрібних пластин, які нагріваються теплом витяжного повітря, і завдяки постійному обертанню ротора, тепла частина колеса повертається до повітря, де і відбувається передача тепла. Ефективність роторного рекуператора сягає 93 %, і великих витратах повітря (від 10 000 м³/час), найчастіше має приємнішу ціну.

Гліколевий рекуператор – це два теплообмінники, які «замкнуті» між собою, і між ними постійно циркулює суміш гліколю з водою (гліколь – незамерзаюча рідина). Один теплообмінник розташований за витяжного повітря, інший – за припливного. Застосовується в медицині та деяких технологіях, де заборонено перетікання повітря (змішування припливного та відпрацьованого повітря), наприклад – операційні. Ефективність такого рекуператора низька, до 30 %.

Пластинчастий рекуператор – найпоширеніший вид рекуператора. У 99 % випадків у побутових припливно-витяжних установках застосовується саме він.

Пристрій поділяє повітряні потоки за допомогою безлічі пластин, які здійснюють теплопередачу.

Існує кілька видів різняться за формою та матеріалом.

Звичайні пластинчасті рекуператори квадратної форми мають ефективність до 65 % (при максимальному перепаді температур та низькій швидкості руху повітря).

Рекуператори гексагональної форми мають велику площу, не займаючи при цьому значно більше місця, ефективність набагато краща – до 90 %.

Також важливим є вибір матеріалу рекуператора:

- бюджетні – «паперові» рекуператори, суміш паперу та целюлози. Вони досить ефективні (до 75 %), але бояться попадання великої кількості води, недовговічні.

- дорогі – алюмінієві рекуператори. Найнадійніші, практично вічні рекуператори, але не найефективніші (до 65 %).

- золота середина – рекуператори з пластику, які при правильній експлуатації та обв'язці прослужать не менше алюмінієвих, мають ефективність до 80 %, не бояться води. Такий рекуператор можна спокійно дістати з установки, помити, дати просохнути та встановити назад. Єдиний момент, який потрібно врахувати під час використання – захист від гарячого повітря.

Фільтрування повітря.

Більшість приточно-витяжних установок оснащені фільтром попереднього очищення, для захисту внутрішніх елементів від попадання в них великих частинок або того ж листя. У деяких випадках виробники оснащують більш серйозною системою фільтрації, аж до H13 (максимальний ступінь фільтрації повітря), та електростатичними фільтрами, які очищають повітря від найдрібнішого пилу (до 0,01 мікрона), у тому числі кіптяви та тютюнового диму. Установки з такою системою фільтрації, окрім завдання повітрообміну, виконують функцію очищення повітря.